Рішення третьої дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя відносно судді Шабанова А.М.

УКРАЇНА

ВИЩА РАДА ПРАВОСУДДЯ

ТРЕТЯ ДИСЦИПЛІНАРНА ПАЛАТА

РІШЕННЯ

 

18 жовтня 2017 року

Київ

№ 3309/3дп/15-17

 

Про притягнення судді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області Шабанова А.М. до дисциплінарної відповідальності

 

 

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Мамонтової І.Ю., членів Овсієнка А.А., Олійник А.С., заслухавши доповідача – члена Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Мірошниченка А.М., розглянувши дисциплінарну справу, відкриту за зверненнями депутата Дніпропетровської обласної ради VII скликання Широких Олександра Сергійовича стосовно дій судді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області Шабанова Андрія Миколайовича,

 

встановила:

 

Постановою Верховної Ради України від 5 вересня 2013 року № 450-VII Шабанова Андрія Миколайовича обрано на посаду судді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області безстроково.

23 листопада, 16 грудня 2016 року до Вищої ради юстиції та 18 квітня 2017 року до Вищої ради правосуддя  надійшли депутатські звернення (вх. №№ Ш-2224/0/7-16; Ш-2224/1/7-16; Ш-2155/0/7-17) депутата Дніпропетровської обласної ради VII скликання Широких Олександра Сергійовича стосовно дій судді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області Шабанова А.М. під час здійснення правосуддя у справах № 175/4259/14-ц, № 175/1501/16-ц, № 175/2933/16-к.

Заявник посилався на допущення суддею Шабановим А.М. протягом 2014–2017 років систематичних порушень закону, а саме: порушення прав людини і основоположних свобод; істотного порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що призвело до порушення правил підсудності; безпідставного затягування розгляду справи; а також грубого порушення правил суддівської етики, що порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя.

З урахуванням викладених обставин заявник просив притягнути суддю Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області Шабанова А.М. до дисциплінарної відповідальності та звільнити його з посади судді.

Відповідно до протоколів автоматизованого розподілу матеріалу вказані звернення передані для проведення перевірки члену Вищої ради юстиції (з 12 січня 2017 року – Вищої ради правосуддя) Мірошниченку А.М.

Ухвалою Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 16 серпня 2017 року № 2444/3дп/15-17 стосовно судді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області Шабанова А.М. відкрито дисциплінарну справу.

29 вересня 2017 року до Вищої ради правосуддя надійшло звернення Широких О.О. (вх. № Ш-2155/2/7-17), у якому він зазначає про відсутність необхідності розгляду його звернення стосовної дій судді Шабанова А.М. у зв’язку з тим, що заявлені факти були обговорені на оперативній нараді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області. Зазначене звернення не є підставою для припинення дисциплінарного провадження (пункт 12.10 Регламенту Вищої ради правосуддя).

Третя Дисциплінарна палата, заслухавши доповідача, суддю Шабанова А.М., дослідивши матеріали дисциплінарної справи і письмові пояснення судді, дійшла висновку про те, що при здійсненні правосуддя у справах № 175/1501/16-ц, № 175/2933/16-к, № 175/4259/14-ц суддею Шабановим А.М. допущено низку грубих порушень закону, що є підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

Так, судовий розгляд у справі № 175/4259/14-ц за позовом ОСОБА1 до ОСОБА2 (позовна заява надійшла до суду 6 жовтня 2014 року) про визнання права власності на ½ частину домоволодіння та земельної ділянки, який відбувався під головуванням судді Шабанова А.М., в порушення приписів статті 157 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) тривав понад два роки, а розгляд справи по суті розпочався більш як через рік після відкриття провадження у справі – 27 листопада 2015 року. Лише 18 жовтня 2016 року зазначеним суддею ухвалено рішення у справі про відмову у задоволенні позову.

Зокрема, ухвалою суду від 7 жовтня 2014 року відкрито провадження у справі та призначено її до слухання у попередньому судовому засіданні на 18 листопада 2014 року.

18 листопада 2014 року за участю сторін за клопотанням відповідача у судовому засіданні оголошено перерву до 10 грудня 2014 року.

10 грудня 2014 року в судовому засіданні у зв’язку із клопотанням представника позивача про надання можливості ознайомитися із матеріалами у справі, а також у зв’язку із витребуванням судом доказів у справі знов оголошено перерву – до 4 лютого 2015 року.

4 лютого 2015 року слухання справи перенесено на 3 березня 2015 року у зв’язку із зайнятістю судді Шабанова А.М. у розгляді іншої справи.

3 березня 2015 року в судовому засіданні за участю сторін та їхніх представників у справі оголошено перерву до 27 квітня 2015 року для надання сторонам можливості ознайомитися із долученими до справи матеріалами.

27 квітня 2015 року слухання справи відкладено до 15 червня 2015 року у зв’язку із перебуванням судді в нарадчій кімнаті в іншій цивільній справі.

У судовому засіданні, призначеному на 15 червня 2015 року, за участю сторін та їх представників оголошено перерву до 14 вересня 2015 року для розгляду справи по суті.

Проте розгляд справи по суті розпочався лише 27 листопада 2015 року у зв’язку із відкладенням судових засідань на підставі клопотань представника відповідача від 14 вересня 2015 року та 12 листопада 2015 року про перенесення судового розгляду у зв’язку із її участю в іншому судовому засіданні в іншому місті та неможливістю прибути до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області на призначену дату.

При цьому клопотання про відкладення судового розгляду, призначеного на 14 вересня 2015 року, підписано представником відповідача та здано до канцелярії суду у той самий день – 14 вересня 2015 року, що свідчить про її фактичне перебування в цей день у Дніпропетровському районному суді Дніпропетровської області, а клопотання представника відповідача про перенесення судового розгляду, призначеного на 13 листопада 2015 року, у зв’язку із її участю в судовому процесі в іншій справі не підкріплено жодними доказами.

27 листопада 2015 року за участю сторін у справі відбувся розгляд справи по суті, оголошено перерву до 28 січня 2016 року для виклику свідка та витребування доказів у справі.

28 січня 2016 року розгляд справи знову було відкладено на 2 березня 2016 року на підставі відповідного клопотання відповідача про перебування його представника на лікарняному. При цьому копію лікарняного або будь-які інші докази на підтвердження клопотання відповідачем до суду надано не було.

2 березня 2016 року судове засідання не відбулось у зв’язку із поданням позивачем клопотання про перенесення судового розгляду на півтора–два місяці через відсутність адвоката, розгляд справи відкладено на 27 квітня
2016 року.

27 квітня 2016 року за участю сторін оголошено перерву до 9 червня
2016 року для виклику свідків та витребування доказів.

9 червня 2016 року у зв’язку із відпусткою судді Шабанова А.М. розгляд справи перенесено на 4 серпня 2016 року.

4 серпня 2016 року в судовому засіданні за участю сторін оголошено перерву для виклику та допиту свідка до 27 вересня 2016 року.

27 вересня 2016 року в судовому засіданні оголошено перерву до
18 жовтня 2016 року для виступу в судових дебатах.

18 жовтня 2016 року суддею Шабановим А.М. ухвалено рішення у справі про відмову у задоволенні позову.

Таким чином, тривалість інтервалів між судовими засіданнями становила від одного до двох місяців, двічі розгляд справи відкладався через зайнятість судді в іншій справі та один раз – через перебування судді у відпустці. У період з 15 червня 2015 року по 27 листопада 2015 року не відбулося жодного судового засідання у справі, оскільки судовий розгляд відкладався за відповідними клопотаннями представника відповідача, які не були підтверджені належними доказами.

Згідно із наданою головою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області довідкою про навантаження суддів очолюваного ним суду за 2014–2016 роки, а також відповідно до статистичної інформації, оприлюдненої на сайті «Судова влада України», суддя Шабанов А.М. мав за цей період високий рівень навантаження порівняно із аналогічним навантаженням інших суддів Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області та середньомісячним надходженням справ і матеріалів на одного суддю місцевих загальних судів Дніпропетровської області, а саме: середньомісячне надходження справ до судді Шабанова А.М. за 2014 рік становило 134,55 справи, за 2015 рік – 145,91 справи, за 2016 рік –
100 справ, тоді як аналогічний показник у Дніпропетровському районному суді Дніпропетровської області в 2014 році становив приблизно 100 справ на місяць, в 2015 році – близько 100 справ на місяць, в 2016 році – приблизно 90 справ на місяць, а середньомісячне надходження справ і матеріалів на одного суддю місцевих загальних судів Дніпропетровської області в 2015 році становило 66,37 справи, в 2016 році – 61,3 справи.

Рівень розглянутих суддею Шабановим А.М. справ за один місяць у 2016 році також є високим порівняно з аналогічними показниками інших суддів того самого суду, а саме: середня кількість справ, розглянутих суддею Шабановим А.М. за місяць, у 2014 році становила близько 117 справ, у 2015 році – 133 справи, у 2016 році – 92 справи, тоді як аналогічні показники у інших суддів становлять за 2014 рік від 12 до 115, за 2015 рік – від 18 до 120, за 2016 рік – від 22 до 105 справ щомісячно.

Однак порівняно високий рівень навантаження судді сам по собі не може вважатися поважною причиною недотримання суддею розумних строків розгляду цієї судової справи.

У засіданні Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя
18 жовтня 2017 року суддя Шабанов А.М., пояснюючи тривалий розгляд справи, послався на значну завантаженість, виконання ним функцій слідчого судді, а також на те, що суддя здійснював усі процесуальні дії, необхідні для розгляду справи, а численність випадків відкладення розгляду справи пояснюється, насамперед, діями сторін, які просили про відкладення з різних підстав. Водночас суддя не зміг пояснити, яких заходів ним було вжито для запобігання затягуванню розгляду справи внаслідок дій сторін.

З огляду на викладене Третя Дисциплінарна палата вважає, що поведінка судді, яка призвела до недотримання розумних строків розгляду судової справи, має ознаки недбалого ставлення до службових обов’язків.

Так, відповідно до пункту 7 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня
2014 року № 11 «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення» судді повинні усвідомлювати особисту відповідальність за розгляд справ у встановлені законом строки, за якість розгляду справ, не допускати фактів зволікання, вживати всіх необхідних заходів з метою неухильного дотримання процесуальних строків. Строки розгляду справи не можуть вважатися розумними, якщо їх порушено через зайнятість судді в іншому процесі, призначення судових засідань із великими інтервалами, затягування з передачею справи з одного суду до іншого у встановлених законом випадках, безпідставне задоволення необґрунтованих клопотань учасників процесу, що спричинило відкладення розгляду справи на тривалий час, відкладення справи через її неналежну підготовку до судового розгляду, невжиття заходів щодо недопущення недобросовісної поведінки учасників справи тощо, оскільки наведені причини свідчать про низький рівень організації судочинства та безвідповідальне ставлення до виконання своїх обов’язків.

Згідно із приписами частини сьомої статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя зобов’язаний своєчасно, справедливо та безсторонньо розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства.

Таким чином, під час розгляду дисциплінарної справи не було встановлено доказів того, що причини довготривалого судового розгляду мали об’єктивний характер та можуть вважатися поважними, а також доказів того, що суддею вживалися належні заходи для забезпечення процесуальних прав осіб, які беруть участь у справі, та дотримання встановлених законом строків вчинення процесуальних дій з урахуванням судового навантаження судді.

У Коментарі до Кодексу суддівської етики, затвердженому рішенням Ради суддів України від 4 лютого 2016 року № 1, надано визначення сумлінного виконання суддею своїх обов’язків, згідно із яким сумлінне і професійне виконання службових функцій, у першу чергу, передбачає повну самовіддачу судді. Розгляд справ є обов’язком кожного судді, при цьому він не має права ухилятися від розгляду справ, які перебувають у його провадженні. Обов’язок судді старанно виконувати покладені на нього повноваження регламентований відповідними процесуальними законами та передбачає, зокрема, дотримання ним порядку і строків розгляду судових справ, виготовлення судових рішень у строки, передбачені чинним законодавством, забезпечення можливості реалізації сторонами своїх процесуальних прав тощо.

Зазначені обов’язки судді є професійними стандартами, що формують ту модель поведінки, яку суддя повинен ставити собі за мету і якої повинен дотримуватися.

Отже, в діях судді Шабанова А.М. вбачаються ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого на момент початку його вчинення пунктом 2 частини першої статті 83 Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом).

Враховуючи триваючий характер вчиненого суддею Шабановим А.М. порушення, після внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Законом України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд» воно охоплювалося складом дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 92 Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» у зміненій редакції (безпідставне затягування або невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом).

Після набрання чинності Законом України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» дії судді Шабанова А.М. містили ознаки проступку, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 106 цього Закону (безпідставне затягування або невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом).

З огляду на викладене, керуючись конституційним принципом дії законів у часі, враховуючи той факт, що ні Законом України від 7 липня 2010 року
№ 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів», ні Законом України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» не передбачено випадків пом’якшення або скасування відповідальності за вчинені суддею Шабановим А.М. дії, перешкод для кваліфікації вчиненого згідно з правилами, що існували на час вчинення відповідних дій, немає.

Дослідивши обставини здійснення суддею Шабановим А.М. правосуддя у справі № 175/2933/16-к, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила таке.

До Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області звернувся прокурор Дніпропетровської місцевої прокуратури № 3 із клопотаннями про арешт майна в рамках кримінального провадження (справа № 175/2933/16-к). На думку прокурора, на час укладання договору про спільну обробку земельної ділянки від 20 травня 2016 року № 20/05-1 між комунальним закладом (далі – КЗ) «Дніпропетровський геріатричний пансіонат» ДОР» та товариством з обмеженою відповідальністю (далі – ТОВ) «Любимівка» перший не мав права володіння, користування та розпорядження вказаною земельною ділянкою, яка перебувала у землях запасу, а в діях посадових осіб КЗ «Дніпропетровський геріатричний пансіонат» ДОР» та ТОВ «Любимівка» вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 197-1 Кримінального кодексу України.

Ухвалами від 30 серпня 2016 року суддею Шабановим А.М. задоволено зазначені клопотання прокурора та накладено арешт на земельну ділянку площею 176,8 га, розташовану на території Любимівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, шляхом встановлення заборони будь-яким фізичним чи юридичним особам, у тому числі
ТОВ «Любимівка», КЗ «Дніпропетровський геріатричний пансіонат» ДОР» та їхнім працівникам, обробляти, користуватися та розпоряджатися вказаною земельною ділянкою, а також накладено арешт на врожай соняшника, що вирощується на такій земельній ділянці, шляхом встановлення заборони будь-яким фізичним чи юридичним особам, у тому числі ТОВ «Любимівка»,
КЗ «Дніпропетровський геріатричний пансіонат» ДОР» та їхнім працівникам, псувати, знищувати, а також здійснювати збір врожаю із застосуванням спеціальної сільськогосподарської техніки або без такої.

При цьому зазначеною ухвалою забезпечення організації збору та зберігання арештованого врожаю соняшника покладено на орган досудового розслідування.

Вказані ухвали обґрунтовано тим, що майно, на яке накладається арешт, відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України) (речові докази), незастосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, може призвести до зникнення, втрати або пошкодження земельної ділянки та врожаю соняшника, що стане перешкодою для проведення розслідування вчиненого кримінального правопорушення.

Не погодившись з ухвалами слідчого судді Шабанова А.М., представник ТОВ «Любимівка» оскаржив їх до апеляційного суду Дніпропетровської області, який ухвалами від 14 вересня 2016 року скасував зазначені ухвали Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області.

Апеляційним судом вказано на недотримання прокурором, який вніс клопотання про арешт майна, та слідчим суддею, який розглядав зазначене клопотання, вимог статті 171 КПК України щодо обґрунтування підстави, мети і необхідності арешту майна, що істотно вплинуло на правильність прийнятого судового рішення.

Крім цього, зроблений слідчим суддею висновок про те, що врожай соняшника на земельній ділянці набутий у результаті вчинення кримінального правопорушення, на думку апеляційного суду, є хибним. Висновки прокурора про належність вказаної земельної ділянки Любимівській сільській раді є передчасними та потребують належної перевірки. При цьому, подаючи клопотання до суду першої інстанції, прокурор не зазначив, зокрема, обґрунтування необхідності арешту земельної ділянки.

Апеляційний суд також виходив із непропорційності та неспівмірності накладеного арешту.

Якщо невідповідність накладеного арешту законодавчо встановленим підставам накладення арешту може бути пояснена суддівською помилкою, то невідповідність арешту визначеній законом меті та його непропорційність є очевидними.

У письмових поясненнях суддя Шабанов А.М., обґрунтовуючи правомірність своїх дій щодо постановлення зазначених ухвал про арешт майна, посилається на результати проведеної Державною інспекцією сільського господарства в Дніпропетровській області перевірки, яка вказала на наявність підстав для визнання недійсним договору про спільну обробку земельної ділянки між ТОВ «Любимівка» та пансіонатом, не надавши оцінку тому факту, що такий договір не визнаний недійсним у судовому порядку, а, відповідно, між сторонами існували договірні відносини, що, в свою чергу, виключає наявність складу злочину у виді самовільного зайняття земельної ділянки.

Крім цього, результати проведення Державною інспекцією сільського господарства в Дніпропетровській області перевірки оформлено лише 18 жовтня 2016 року, тобто вже після постановлення ухвал про арешт майна, що свідчить про відсутність належного обґрунтування накладення арешту на майно.

У поясненнях, наданих у засіданні Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, суддя Шабанов А.М. посилався на те, що врожай соняшника був визнаний речовим доказом у кримінальному провадженні, а отже, накладення на нього арешту було обов’язковим.

Системний аналіз фактичних обставин справи та норм законодавства свідчить про порушення суддею Шабановим А.М. під час здійснення правосуддя у справі № 175/2933/16-к приписів статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо захисту права власності, статті 41 Конституції України, статей 132, 170–174 КПК України.

Так, вирішуючи питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, у кожному випадку розгляду відповідних клопотань слідчі судді зобов’язані:

- сумлінно і принципово здійснювати повноваження із судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час досудового розслідування, діяти у межах і відповідно до вимог закону;

- перевіряти наявність об’єктивної необхідності та виправданість такого втручання у права і свободи особи, з’ясовувати можливість досягнення мети, на яку посилається автор клопотання, без застосування цих заходів;

- зважати, що незалежно від визначеного процесуальним законом суб’єкта ініціювання застосування заходів забезпечення обов’язок довести наявність трьох необхідних складових для їх застосування (частина третя
статті 132 КПК України) покладається на слідчого та/або прокурора;

- враховувати, що докази на підтвердження обставин, викладених у клопотанні про застосування заходів забезпечення, подаються особою, яка заявляє таке клопотання.

Згідно з пунктом 3 частини другої статті 171 КПК України слідчий (прокурор) у своєму клопотанні про арешт майна має назвати документи, які підтверджують право власності на майно, що підлягає арешту.

Відповідно до вимог статті 170 КПК України вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову або стягнення отриманої неправомірної вигоди, повинна бути співмірною розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або зазначеної у цивільному позові, розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою.

Частиною четвертою статті 174 КПК України встановлено, що у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов’язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини має існувати розумна пропорційність між заходами і метою, заради якої їх застосовано (рішення у справі «Літґоу та інші проти Сполученого Королівства»). Справедливий баланс має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе «індивідуальний і надмірний тягар» (рішення у справі «Брумареску, Трегубенко проти України»). Судам належить з’ясувати, чи дотримано справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу і вимогами захисту основних прав громадян (рішення у справах «Спорронг і Льонрот проти Швеції», «Іатрідіс проти Греції»).

Отже, постановлення суддею Шабановим А.М. ухвали про арешт врожаю соняшника, зокрема шляхом заборони здійснювати збір такого врожаю, могло призвести до суттєвих збитків господарству, чим порушено приписи статті 174 КПК України та не дотримано принципу пропорційності.

Враховуючи очевидність зазначених вище порушень норм процесуального права, допущених суддею Шабановим А.М. при постановленні вказаних ухвал про арешт майна, можна зробити висновок про те, що порушення, вчинені суддею, не мають характеру простої суддівської помилки, а містять ознаки умисних дій.

Оскільки накладення арешту відбулося з явним порушенням вимог закону (статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо захисту права власності, статті 41 Конституції України, статей 132, 170–174 КПК України), під час здійснення правосуддя у справі № 175/2933/16-к суддею Шабановим А.М. порушено право власності як основоположне право людини. Зважаючи на викладене, у діях судді Шабанова А.М. при накладенні арешту на майно вбачаються ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого на момент його вчинення
пунктом 4 частини першої статті 92 Закону України від 7 липня 2010 року
№ 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» в редакції Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд» (умисне або у зв’язку з очевидною недбалістю допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод). У подальшому відповідний склад дисциплінарного проступку було закріплено у пункті 3 статті 106 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів».

З огляду на викладене та на конституційний принцип дії законів у часі, враховуючи той факт, що Закон України від 2 червня 2016 року
№ 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» не передбачає пом’якшення або скасування відповідальності за вчинений суддею Шабановим А.М. дисциплінарний проступок, до відповідних правовідносин повинні застосовуватися підстави для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, передбачені пунктом 4 статті 92 Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» в редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд».

У справі № 175/1501/16-ц (надійшла у провадження судді 14 квітня 2016 року) за позовом ОСОБА3 до ОСОБА4 про визнання права власності, стягнення коштів провадження було відкрито суддею Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області Шабановим А.М. з порушенням правил про виключну підсудність (стаття 114 ЦПК України), оскільки, як було в подальшому встановлено апеляційним судом, спірний об’єкт нерухомості розміщений на території Шевченківського району м. Дніпра.

26 квітня 2016 року у справі було ухвалено рішення.

Як убачається з технічного запису судового засідання від 26 квітня 2016 року у справі, Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області було проголошено вступну та резолютивну частину судового рішення такого змісту: «Позовні вимоги ОСОБА3 до ОСОБА4 про визнання права власності, стягнення коштів задовольнити в повному обсязі, визнати право власності за ОСОБА3 на механічно-збиральний цех (літ. А-1), вбиральню (літ. Б), огорожу (літ.  № 1), замощення (літ. I), що розташовані за адресою: АДРЕСА1; стягнути із ОСОБА4 на користь ОСОБА3 витрати на правову допомогу у розмірі 51 000,00 грн». Такий зміст рішення суду відповідає його вступній та резолютивній частинам, викладеним у вигляді окремого документа (а.с. 49).

Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 5 грудня 2016 року задоволено заяву ОСОБА3 про виправлення описки в рішенні суду за уточненою позовною заявою ОСОБА3 до ОСОБА4 про стягнення коштів та визнання права власності, при цьому, зокрема, зміст проголошеного рішення змінено на протилежний («відмовити у задоволенні уточнених позовних вимог …», див. а.с. 150).

Вказаними діями судді Шабанова А.М. грубо порушено приписи частини другої статті 218 ЦПК України, якою передбачено, що після проголошення рішення суд, який його ухвалив, не може сам скасувати або змінити це рішення.

Іншою ухвалою, від 5 грудня 2016 року, у справі № 175/1501/16-ц суддею Шабановим А.М. об’єднано в одне провадження зазначену справу та цивільну справу № 175\1462\16 за позовом ОСОБА3 до ОСОБА4 про стягнення коштів. Таке об’єднання цивільних справ відбулося вже після ухвалення
26 квітня 2016 року рішення по суті справи № 175/1501/16-ц, чим порушено приписи статті 126 ЦПК України, згідно з якими кілька однорідних позовних вимог за позовами одного й того самого позивача до одного й того самого відповідача можуть бути об’єднані в одне провадження під час відкриття провадження у справі, підготовки справи до судового розгляду або під час її розгляду.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 березня 2017 року скасовано ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 5 грудня 2016 року в частині внесених виправлень до резолютивної частини рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 26 квітня 2016 року. Рішення суду від 26 квітня 2016 року у справі скасовано, постановлено нове рішення, яким у позові відмовлено в повному обсязі.

У зв’язку із вчиненням суддею Шабановим А.М. численних грубих порушень норм цивільного процесу апеляційним судом Дніпропетровської області 14 березня 2017 року постановлено окрему ухвалу про доведення цього факту до відома голови Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області для обговорення на зборах суддів місцевого суду з метою недопущення порушень вимог закону.

В окремій ухвалі суд апеляційної інстанції звернув увагу на те, що суддею Шабановим А.М. внесено зміни до резолютивної частини рішення у справі № 175/1501/16-ц шляхом зміни змісту рішення, яким позов було задоволено, на протилежний – про відмову у задоволенні позовних вимог, що є грубим порушенням чинного цивільного процесуального закону. Крім цього, судом першої інстанції грубо порушено правила виключної територіальної підсудності  цього спору про право власності на нерухоме майно (стаття 114 ЦПК України), адже спірний об’єкт нерухомості належить до території Шевченківського району м. Дніпра. Грубим порушенням процесу є постановлення у зазначеній справі ухвали від 5 грудня 2016 року про об’єднання в одне провадження цивільної справи № 175\1501\16 за позовом ОСОБА3 до ОСОБА4 про стягнення коштів та цивільної справи
№ 175\1462\16 за позовом ОСОБА3 до ОСОБА4 про стягнення коштів. Вказану ухвалу постановлено після ухвалення у цій справі оскаржуваного рішення по суті позовних вимог від 26 квітня 2016 року. У матеріалах справи  відсутня ухвала про відкриття провадження, що свідчить про те, що суддя місцевого суду знехтував вимогами статей 121, 122 ЦПК України. Місцевий суд у складі головуючого судді Шабанова А.М., визнавши право власності на нерухоме майно без наявності доказів виділення земельної ділянки під забудову спірного нерухомого майна, за відсутності розробленої проектно-технічної документації, затвердженої у передбаченому чинним законодавством порядку, без введення спірного майна в експлуатацію, грубо порушив вимоги матеріального права, наведені в мотивувальній частині рішення апеляційного суду у вказаній справі.

У засіданні Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя суддя Шабанов А.М. пояснив свої дії під час розгляду справи тим, що матеріали справи вилучалися у кримінальному провадженні. Втім, таке пояснення жодним чином не доводить законність дій судді під час розгляду справи, зокрема фактичної зміни змісту винесеного судового рішення на протилежний під виглядом виправлення описки у ньому.

З огляду на викладене в діях судді Шабанова А.М. вбачаються ознаки дисциплінарних проступків, наслідком яких може бути притягнення судді до дисциплінарної відповідальності з підстав, передбачених підпунктом «а» пункту 1, пунктом 3 частини першої статті 92 Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» в редакції Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд», що діяв на час вчинення відповідних дій, а саме за умисне істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що призвело до порушення правил підсудності; грубе порушення правил суддівської етики, що підриває авторитет правосуддя.

Також дії судді Шабанова А.М. при розгляді справи містять ознаки порушення присяги в розумінні пункту 1 частини другої статті 97 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI у відповідній редакції.

Згідно зі статтею 55 Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» в редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» суддя при здійсненні правосуддя зобов’язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства, дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів. Приймаючи присягу, зміст якої визначений статтею 57 цього Закону, суддя урочисто присягає об’єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно, справедливо та кваліфіковано здійснювати правосуддя від імені України, керуючись принципом верховенства права, підкоряючись лише закону, чесно і сумлінно здійснювати повноваження та виконувати обов’язки судді, дотримуватися етичних принципів і правил поведінки судді, не вчиняти дій, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя.

Зазначені обов’язки судді є професійними стандартами, що формують ту модель поведінки, яку суддя повинен ставити за мету і якої повинен дотримуватися.

У статті 3 Кодексу суддівської етики, затвердженого XI з’їздом суддів України 22 лютого 2013 року, зазначено, що суддя має докладати всіх зусиль для того, щоб на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини його поведінка була бездоганною.

Виходячи з цього, суть порушення присяги пов’язана з такими істотними проступками (вчинками) судді, які повністю суперечать тим обов’язкам, які на нього покладено, підривають довіру до нього як носія судової влади та унеможливлюють подальше виконання ним своїх функцій.

Відповідальність за дії Шабанова А.М., які на момент вчинення охоплювалися поняттям порушення присяги, із набранням чинності Законом України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» скасована або пом’якшена не була. Відповідні склади дисциплінарних проступків були закріплені у підпункті «а» пункту 1, пункті 3 частини першої статті 106 цього Закону. Також дії судді Шабанова А.М. охоплюються
пунктом 7 частини дев’ятої статті 109 цього Закону, який визначає істотним дисциплінарним проступком, що у чинному Законі є відповідником порушення присяги, «інше грубе порушення закону, що підриває суспільну довіру до суду». Більш того, частина дій, які утворюють дисциплінарний проступок у вигляді грубого порушення правил суддівської етики, що підриває авторитет правосуддя, та істотний дисциплінарний проступок, зокрема зміна судового рішення під виглядом виправлення описки та безпідставне об’єднання справ в одне провадження, були вчинені вже під час дії цього Закону.

Підсумовуючи наведене, Третя Дисциплінарна палата дійшла висновку про те, що обставини, встановлені під час перевірки відомостей, викладених в депутатських зверненнях, свідчать про порушення суддею Шабановим А.М. при здійсненні правосуддя у справах № 175/1501/16-ц, № 175/2933/16-к, № 175/4259/14-ц приписів статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо захисту права власності, статті 41 Конституції України, статей 132, 170–174 КПК України,  статей 114, 121–122, 126, 157, 218 ЦПК України.

При цьому в діях судді Шабанова А.М. наявні склади дисциплінарних проступків, наслідком яких може бути притягнення судді до дисциплінарної відповідальності з підстав, передбачених пунктами 2, 3 частини першої
статті 106 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», підпунктом «а» пункту 1, пунктами 3, 4 частини першої
статті 92 Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» в редакції Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд», а саме:

умисне істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що призвело до порушення правил підсудності;

безпідставне затягування розгляду судової справи,

умисне або у зв’язку з очевидною недбалістю допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод;

грубе порушення правил суддівської етики, що підриває авторитет правосуддя;

допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.

Також у діях судді Шабанова А.М. вбачається порушення присяги в розумінні пункту 1 частини другої статті 97 Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» у відповідній редакції, що відповідає поняттю істотного дисциплінарного проступку у розумінні пункту сьомого частини дев’ятої статті 109 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів».

Відповідальність за дії, вчинені суддею Шабановим А.М., не скасовано та не пом’якшено (вона також не стала більш суворою), а отже, він може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності за дії, які чинним Законом України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» кваліфікуються як дисциплінарні проступки та істотний дисциплінарний проступок.

Відповідно до пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України вчинення істотного дисциплінарного проступку є підставою для звільнення судді.

Частиною одинадцятою статті 109 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше трьох років із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці чи здійснення відповідного дисциплінарного провадження. Зазначений строк стосовно вчинених суддею Шабановим А.М. проступків не закінчився.

Відповідно до частини другої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», частини п’ятої статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер дисциплінарного проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, наявність інших дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарне стягнення застосовується з урахуванням принципу пропорційності.

Згідно з характеристикою, підписаною головою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області Бровченком В.В. (надіслана листом вх. № 4285/0/8-17 від 31 липня 2017 року), суддя Шабанов А.М. за час роботи зарекомендував себе як такий, що належним чином виконував обов’язки судді. Постійно підвищує свій професійний рівень. За своїми особистими якостями цілеспрямований та доброзичливий, вимогливий до себе і підлеглих. Дані про притягнення до дисциплінарної відповідальності відсутні.

Визначаючи вид стягнення, що має бути застосоване до судді Шабанова А.М., Третя Дисциплінарна палата враховує позитивну характеристику судді та те, що у минулому він до дисциплінарної відповідальності не притягувався. З іншого боку, врахуванню підлягає систематичність, очевидний та грубий характер допущених порушень, а також те, що частину з них допущено умисно.

З огляду на наведене Третя Дисциплінарна палата вважає пропорційним застосування до судді Шабанова А.М. дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.

На підставі викладеного, керуючись статтями 34, 49, 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», статтями 106, 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя

 

вирішила:

 

притягнути суддю Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області Шабанова Андрія Миколайовича до дисциплінарної відповідальності та застосувати до нього дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.

Рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя може бути оскаржене до Вищої ради правосуддя не пізніше тридцяти днів із дня його ухвалення.

 

Головуючий на засіданні

Третьої Дисциплінарної

палати Вищої ради правосуддя                                І.Ю. Мамонтова

 

Члени Третьої Дисциплінарної

палати Вищої ради правосуддя                                А.А. Овсієнко

 

А.С. Олійник